Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 23 грудня 2019 р.

Слово на підтримку Жанари


Жанара приїхала в Україну в 2017 році. Вона втекла разом зі своїм малолітнім сином від політичного переслідування на батьківщині і останні роки присвятила боротьбі за статус біженця в Україні. У жовтні 2017 року Жанару заарештували за екстрадиційним запитом Казахстану. Тоді їй вдалося довести політичну вмотивованість запиту і вийти на свободу. Проте, попри всю очевидність цієї справи і рішення Верховного суду України від 17.09.2018, Державна міграційна служба систематично відмовляє Жанарі у наданні статусу біженця.
Як за попередньої, так і за теперішньої влади, Жанара стає жертвою переслідування та цькування з боку невідомих осіб у Києві. З кожним днем становище Жанари в Україні стає все більш хитрим. 14 січня 2020 року Шостий апеляційний суд м. Києва остаточно вирішить долю біженки. І в той час, як українська влада відверто кладе на свої міжнародні зобов'язання у сфері прав людини, Жанара готується до казахстанської тюрми.
Maksym Sytnikov:
Текст самої Жанари
БУДЕТ НОВАЯ БИТВА. ПОМОГАЙТЕ
Я не скрою, меня съедает ненависть к гэбне. Сегодня эти выродки человечества сделали мой день. Я получила очередное "предупреждение". Бьют в самые болевые места. Ок. Не впервые. Запугивают экстрадицией, говорят, что теперь будет все "жестко". Ок. Я такое слышу не впервые и со мной много что случилось за эти годы. Все пережили, стали умнее и сильнее. Я прямо сейчас готовлю себя, своих близких к самому тяжелому раскладу: тюрьме в Киеве, тюрьме в Казахстане. Главный разговор был с Ансаром. Он принял на себя весь удар одиночества, лжи, манипуляций, угроз от взрослых, которым я доверяла. Мой 12-летний сын готов идти дальше...
Что такое гэбня - это народец, который может совершать преступления против человечества абсолютно безнаказанно. Истреблять живых людей, нагло вторгаться в личное пространство: следить, слушать, собирать досье на каждого "неблагонадежного" гражданина.
Я много думала об этой чуме постсоветских республик. Я думаю, что мы упустили свой шанс сначала с Хрущевым. когда не пошли на декоммунизацию режима, потом с Горбачевым, когда оставили красных бандитов у власти. Я ненавижу красных, они убивают в людях все нравственные ценности: патриотизм, совесть, сострадание. Они лгут и манипулируют сознанием масс. Через них режим формирует тоталитарное мышление в людях. И появляются те, кто осуждает невинных, насилует, доносит, пишет провластные статьи, задерживает женщин и стариков, организовывает травлю честных блогеров в сетях. Все они оправдывают насилие и ложь режима, потому что иначе не выжить.
Я справлюсь, нужна будет ваша помощь. Но моему сыну и моей семье придется пройти через очередные испытания.
Чтобы обо мне не писали и не говорили, я знаю, что мой личный вклад в перемены, невозможно не заметить. Это придает мне сил. То, что здесь в Украине, я получила возможность помогать своей стране эти два года, бесценно. Спасибо Аблязову, он меня многому научил, подготовил к самому плохому. Впереди у нас с вами большой бой. Его важно выиграть.
Сегодня человек в телеграм сказал мне: "Встретимся в Казахстане, Бота", я ответила: "Встретимся, конечно, ведь хорошо смеется последний".
Наша с вами дата - 14 января. Следите за публикациями на моей странице.
Я не готовилась стать политическим лидером, не собиралась стать организатором процессов в политической борьбе. Но в нашей стране домохозяйки становятся главной угрозой этому гнилому режиму. Значит мы на верном пути.
Алга, Казахстан!

Немає коментарів:

Дописати коментар